загородь

за́городь

-і, ж., діал.

Тин, паркан, стіна тощо; огорожа.

|| Те саме, що загорожа 1), 2).

Значення в інших словниках

1. загородь — ЗА́ГОРОДЬ, і, ж., розм. Те саме, що за́города. Щоб зігнати їх [стада] в загородь, витягав [пастух] довгий бич і стріляв, аж бриніла лука (з переказу); І крадеться [отаман єзуїтський] до сонної отари У загородь (П.  Словник української мови у 20 томах