загулювати

загу́лювати

-юю, -юєш, недок., рідко, загуляти, -яю, -яєш, док.

1》 Починати гуляти, бенкетувати, пиячити.

|| тільки док. Почати поводити себе непристойно, легковажно.

2》 тільки док. Почати гуляти, здійснювати прогулянки.

|| Забушувати, завирувати.

|| перен. Почати швидко поширюватися.

3》 тільки док., розм. Залишитися невикористаним (про землю і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. загулювати — загу́лювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. загулювати — ЗАГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ЗАГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. Починати гуляти, бенкетувати, пиячити. Інколи каменяр загулює, і тоді розшукувати його ходить маляр Влас Карамушка (Шиян, Магістраль, 1934, 16); Вернулися [заробітчани] в город...  Словник української мови в 11 томах