Значення в інших словниках
-
загусти —
загусти́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
загусти —
див. падати
Словник синонімів Вусика
-
загусти —
[загусти] -уду, -удеш, -удеимо, -удеите; мин. -уў, -ула; нак. -уди, -уд'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
загусти —
аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). був та загу́в (попли́в). Зник, не стало когось, чогось. — О, між ними (запорожцями) єсть добрі лицарі!...
Фразеологічний словник української мови
-
загусти —
I. УПА́СТИ (ВПА́СТИ) (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ (БЕРКИ́ЦЬНУТИ) розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ (БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ) розм., ПОЛЕТІ́ТИ розм., ПОСУ́НУТИСЯ розм., ЗАГУДІ́ТИ (ЗАГУСТИ́) розм.
Словник синонімів української мови
-
загусти —
Загусти́, -гуду́, -гуде́ш, -гуду́ть; загуди́, -ді́м, -ді́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
загусти —
ЗАГУСТИ́ див. загуді́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
загусти —
Загусти, -гуду́, -де́ш гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. ЗОЮР. II. 31. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» Шевч. 57. А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Рудч. Ск. І. 64. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. Шевч. 611.
Словник української мови Грінченка