задублий

заду́блий

-а, -е, рідко.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до задубнути і задубти.

2》 у знач. прикм. Який задубів, утративши гнучкість, рухливість.

Значення в інших словниках

1. задублий — заду́блий 1 дієприкметник від: задубнути і задубти рідко заду́блий 2 прикметник який утратив гнучкість, рухливість  Орфографічний словник української мови
2. задублий — ЗАДУ́БЛИЙ, а, е, рідко, 1. Дієпр. акт. мин. ч. до заду́бнути і заду́бти. Після важкої, нелюдської роботи в лісі Микола повертається додому знесилений, задублий від холоду (3 глибин душі, 1959, 44). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах