заздріти —
ЗА́ЗДРІ́ТИ, за́здрю́, за́здри́ш, док., перех., діал. Побачити. Отсе-то вони [парубки], заздрівши дівчат, потягнули за ними (Кв.-Осн., II, 1956, 19).
Словник української мови в 11 томах
заздріти —
За́здрі́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла що у дворі багато людей. Конст. у. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.
Словник української мови Грінченка