заклин

закли́н

-у, ч.

Те саме, що заклинання 2).

Значення в інших словниках

1. заклин — закли́н іменник чоловічого роду заклинання рідко  Орфографічний словник української мови
2. заклин — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С.  Словник синонімів української мови
3. заклин — ЗАКЛИ́Н, у, ч., заст. Те саме, що заклина́ння 2. Покликали бабу-шептуху, та всі її заклини теж були безуспішні: Добриня.. доживав, очевидячки, останні години (Оп., Іду.., 1958, 283).  Словник української мови в 11 томах
4. заклин — Закли́н, -ну м. Заклятіе. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.  Словник української мови Грінченка