заклинач

заклина́ч

-а, ч.

Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі.

Значення в інших словниках

1. заклинач — заклина́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. заклинач — див. чародій  Словник синонімів Вусика
3. заклинач — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст.  Словник синонімів української мови
4. заклинач — ЗАКЛИНА́Ч, а, ч. Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі.  Словник української мови в 11 томах
5. заклинач — Заклина́ч, -ча м. Заклинатель.  Словник української мови Грінченка