заколочувати

заколо́чувати

-ую, -уєш, недок., заколотити, -очу, -отиш, док., перех.

1》 Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати.

2》 перев. у спол. зі сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити.

Значення в інших словниках

1. заколочувати — заколо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заколочувати — див. мішати  Словник синонімів Вусика
3. заколочувати — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. заколочувати — ЗАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. Треба щодня нарубати дров, принести води, заколотити висівками козі пійло, ще й всякий інший клопіт по господарству (Смолич,У...  Словник української мови в 11 томах
5. заколочувати — Заколочувати, -чую, -єш сов. в. заколотити, -лочу, -тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.  Словник української мови Грінченка