залопотати

залопота́ти

-очу, -очеш і залопотіти, -очу, -отиш, док., розм.

1》 перех. і без додатка. Заговорити швидко й перев. невиразно, незрозуміло.

2》 неперех. Піти, побігти і т. ін., швидко і м'яко ступати, утворюючи легкий тупіт.

3》 неперех. Розвіваючись на вітрі або злегка ударяючи об що-небудь, почати утворювати лопотіння, шелест і т. ін.; зашелестіти, захлопати.

Значення в інших словниках

1. залопотати — залопота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. залопотати — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
3. залопотати — ЗАЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ть док., розм. 1. перех. і без додатка. Заговорити швидко і перев. невиразно, незрозуміле. «Стій! Хто іде?» Залопотали щось по-чужому в тишині (Сос., II, 1958, 438); — А оцей піп чого тут?...  Словник української мови в 11 томах