залучати

залуча́ти

-аю, -аєш, недок., залучити, -учу, -учиш, док., перех.

1》 до чого. Заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь, включати в якусь роботу і т. ін.

|| до чого і в що. Притягати до якоїсь організації, робити членом чого-небудь.

|| Запрошувати кого-небудь кудись, долучаючи до якоїсь роботу.

|| Використовувати що-небудь десь.

2》 Відокремлюючи від стада худобу, заганяти її на подвір'я, у хлів і т. ін.

3》 розм. Заохочувати, спонукати кого-небудь бувати десь; забирати до себе, з собою.

|| Приманювати кого-небудь.

4》 рідко. Здобувати що-небудь.

|| Роздобувати.

Значення в інших словниках

1. залучати — залуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залучати — (до гурту) втягати, приєднувати, вербувати; (інформацію) притягати, використовувати; (женихів) привертати, приваблювати; (слави) Р. здобувати що.  Словник синонімів Караванського
3. залучати — [залучатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
4. залучати — ЗАЛУЧА́ТИ до чого (заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь), ПРИЛУЧА́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) у що, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ) у що, ПІДПРЯГА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. залучати — ЗАЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. 1. до чого. Заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь, включати в якусь роботу і т. ін.  Словник української мови в 11 томах