запахнути

запа́хнути

-ну, -неш; мин. ч. запах, -ла, -ло; док.

1》 Почати пахнути, виділяти який-небудь запах.

|| чим, безос. Почати чутися (про запах).

2》 перен., розм. Пригадатися, постати в уяві.

|| чим, безос.

3》 чим, перев. безос., перен., розм. Почати відчуватися (про наближення чогось).

|| Стати близьким до здійснення (про участь у чомусь дуже бажаному, давно сподіваному або неприємному, недоброму).

|| безос.

Значення в інших словниках

1. запахнути — запа́хнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запахнути — [запахнутие] -ну, -неиш; мин. -ах, -ахла і -нуў, -нула; нак. -ние, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. запахнути — ЗАПА́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. за́пах, ла, ло; док. 1. Почати пахнути, виділяти який-небудь запах. Розігріта живиця сильніше запахла в лісах (Фр., VI, 1951, 21); [Сербин:] Як зацвіте та калина — на весь луг запахне (Вас.  Словник української мови в 11 томах
4. запахнути — Запахнути и запахти, -хну, -неш гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.  Словник української мови Грінченка