Великий тлумачний словник сучасної мови

заплющувати

заплю́щувати

-ую, -уєш, недок., заплющити, -щу, -щиш, док., перех., у сполуч. зі сл. око, очі.

Закривати повіками (очі).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. заплющувати — заплю́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. заплющувати — заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось.  Фразеологічний словник української мови
  3. заплющувати — ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ (закривати повіками очі), СПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ЗМИКА́ТИ, СКЛЕПЛЯ́ТИ, ПЛЮ́ЩИТИ рідко. — Док.: заплю́щити, сплю́щити, приплю́щити, зімкну́ти, склепи́ти. Обважнілою рукою проводить (Роман) по чолу і чомусь заплющує очі (М.  Словник синонімів української мови
  4. заплющувати — ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех., у сполуч. із сл. око, очі. Закривати повіками (очі). Я лягаю на софу, заплющую очі, мов до сну, але я не сплю (Коб., III, 1956, 80); Андрій у гіркому відчаї заплющує очі.  Словник української мови в 11 томах
  5. заплющувати — Заплющувати, -щую, -єш сов. в. заплю́щити, -щу, -щиш, гл. Закрывать, закрыть (глаза), зажмуривать, зажмурить. Заплющує очі від сонця. Переносно: заплющити о́чі — умереть. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Чуб. V. 177.  Словник української мови Грінченка