Великий тлумачний словник сучасної мови

запозиватися

запозива́тися

-аюся, -аєшся, недок., запізватися, -вуся, -вешся, док., заст.

Починати судову справу проти кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. запозиватися — запозива́тися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. запозиватися — ЗАПОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., заст. Починати судову справу проти кого-небудь. Пан Тридурський.. вигнав бідного шляхтича з жінкою, з дітьми із власної хати. Що робить бідолашному шляхтичу? Не запозиваться ж йому з магнатом! (Стор., І, 1957, 129).  Словник української мови в 11 томах
  3. запозиватися — Запозива́тися, -ва́юся, -єшся гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189.  Словник української мови Грінченка