запопадати

запопада́ти

-аю, -аєш, недок., запопасти, -аду, -адеш, док., розм.

1》 перех.Діставати, роздобувати що-небудь, знаходити когось.

|| Брати, хапати, що трапилося.

|| Натрапляти на кого-небудь, захоплювати.

|| рідко. Домагатися чого-небудь. Запопадати ласки.

2》 неперех. Потрапляти куди-небудь.

3》 неперех., рідко. Сумлінно ставитися до чого-небудь, докладати багато зусиль.

Значення в інших словниках

1. запопадати — запопада́ти: заискивать, усердничать [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. запопадати — (гроші) здобувати, діставати, знаходити; (що трапиться) брати, хапати; (ворогів) натрапляти, захоплювати; (ласки) запобігати.  Словник синонімів Караванського
3. запопадати — запопада́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. запопадати — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. запопадати — ЗАПОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., розм. 1. перех. Діставати, роздобувати що-небудь, знаходити когось. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Отаке-то Диво запопали! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. запопадати — Запопада́ти, -да́ю, -єш сов. в. запопасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Мнж. 131. Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Стор. МПр. 169.  Словник української мови Грінченка