Великий тлумачний словник сучасної мови

заставляти

заставля́ти

I -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех.

1》 Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір.

2》 Загороджувати, закривати когось, щось.

3》 діал. Ставити.

II -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех.

Віддавати що-небудь у заставу кредиторові для забезпечення одержуваної позички.

III -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех., з інфін., рідше з прийм. до і спол. щоб, аби, розм.

Примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. заставляти — заставля́ти 1 дієслово недоконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити заставля́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати в заставу заставля́ти 3 дієслово недоконаного виду примусити розм.  Орфографічний словник української мови
  2. заставляти — 1. (місце) захаращувати, (дорогу) загороджувати, закривати; 2. (під позику) закладати, віддавати у заклад; З. ЗАП. примушувати.  Словник синонімів Караванського
  3. заставляти — 1. змушувати, змусити, позмушувати, вимушувати, вимусити, повимушувати, примушувати, примусити, попримушувати, силувати, зісилувати, присилувати, присилити, поприсилувати, приневолювати, приневолити, поприневолювати 2. (місце) див. загромождати  Словник чужослів Павло Штепа
  4. заставляти — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!...  Словник синонімів української мови
  5. заставляти — ЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех. 1. Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір.  Словник української мови в 11 томах
  6. заставляти — Заставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. заставити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. Харьк. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. К. Іов. 80.  Словник української мови Грінченка