заставотримач — Великий тлумачний словник сучасної мови

заставотримач — ЗАСТАВОТРИМА́Ч, а́, ч., юр. Те саме, що заставоутри́мувач. Незалежно від того, перебуває заставлене майно в заставодавця чи заставотримача, експлуатується чи зберігається, до моменту реалізації застави облік його здійснюється заставодавцем (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
заставотримач — рос. залогодержатель 1. Кредитор із забезпеченого заставою зобов'язання. Відповідає за повну або часткову втрату чи пошкодження переданого йому предмета застави, якщо не доведе права звільнення від відповідальності. Eкономічна енциклопедія