засудження

засу́дження

-я, с.

1》 Визнання вини обвинуваченого і винесення йому вироку.

2》 Висловлення невдоволення чиїми-небудь вчинками, діями і т. ін.; осуд кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. засудження — засу́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. засудження — О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст.  Словник синонімів української мови
3. засудження — Засу́дження, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. засудження — ЗАСУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Визнання вини обвинуваченого і винесення йому вироку. Судовий розгляд і засудження злочинця є не тільки попередження для морально нестійких людей; він.. вчить громадян ясніше розуміти шкоду державі і суспільству (Рад. суд. 1951, 52).  Словник української мови в 11 томах