затихати
затиха́ти
-аю, -аєш, недок., затихнути, -ну, -неш; мин. ч. затих, -ла, -ло; док.
1》 Переставати видавати або утворювати які-небудь звуки; замовкати.
|| перен. Переставати виявляти ознаки життя.
|| безос.
2》 Переставати звучати, лунати, чутися.
|| безос.
3》 Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).
|| Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися.
|| Робитися менш відчутним (про біль, почуття); угамовуватися.
4》 тільки док., рідко. Померти; здохнути.
Великий тлумачний словник сучасної української мови