збочувати

збо́чувати

-ую, -уєш, недок., збочити, -чу, -чиш, док.

1》 з чого, до чого і без додатка.Сходити, збігати або з'їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось.

|| Звертати вбік (про дорогу, річку і т. ін.).

|| Відхиляти, схиляти вбік що-небудь.

2》 Звертати розмову, думку на якусь тему, особу, предмет.

3》 перен. Відхилятися від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.

Значення в інших словниках

1. збочувати — збо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збочувати — Звертати <�вбік>; П. відхилятися, ухилятися.  Словник синонімів Караванського
3. збочувати — збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І.  Фразеологічний словник української мови
4. збочувати — ЗБО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. з чого, до чого і без додатка. Сходити, збігати або з’їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось.  Словник української мови в 11 томах