зваблювати

зва́блювати

-юю, -юєш, недок., звабити, -блю, -биш; мн. зваблять; док., перех.

1》 Привертаючи увагу, викликаючи цікавість, притягати.

2》 Викликати у кого-небудь бажання щось робити, мати що-небудь; відривати від чого-небудь, спокушаючи чимось.

|| Викликати у когось бажання іти, їхати куди-небудь і т. ін.; заманювати.

3》 Викликати інтерес, приваблювати, привертати до себе.

|| Навмисне, з певним наміром викликати почуття кохання до себе; спокушати.

Значення в інших словниках

1. зваблювати — зва́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зваблювати — Приваблювати, заманювати, принаджувати; (хлопця, дівчину) знаджувати, спокушати, збивати з розуму; дк. ЗВАБИТИ, (дівчину) закрутити голову кому.  Словник синонімів Караванського
3. зваблювати — див. спокушати  Словник синонімів Вусика
4. зваблювати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
5. зваблювати — ЗВА́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВА́БИТИ, блю, биш; мн. зва́блять; док., перех. 1. Привертаючи увагу, викликаючи цікавість, притягати.  Словник української мови в 11 томах