Значення в інших словниках
-
звалити —
звали́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
звалити —
(-лю, -лиш) док. 1. (звідки); крим., тюр. Здійснити втечу з колонії. БСРЖ, 526; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 318. 2. (звідки, куди); крим., мол. Піти, поїхати звідкись, кудись. І ми звалимо за бугор. Звалимо, розумієш? (А. Кокотюха, Шлюбні ігорища жаб); <...
Словник жарґонної лексики української мови
-
звалити —
вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик).
Фразеологічний словник української мови
-
звалити —
I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
-
звалити —
ЗВАЛИ́ТИ див. зва́лювати.
Словник української мови в 11 томах
-
звалити —
Звалити, -ся см. звалювати, -ся.
Словник української мови Грінченка