зволочити

зволочи́ти

I див. зволікати.

II -лочу, -лочиш, перех.

Док. до волочити 5).

Значення в інших словниках

1. зволочити — зволочи́ти 1 дієслово доконаного виду затягти кудись; затримати; уповільнити зволочи́ти 2 дієслово доконаного виду розпушити ґрунт  Орфографічний словник української мови
2. зволочити — ЗГРІБА́ТИ (гребучи, збирати докупи, в одне місце), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ЗГОРТА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ЗВОЛІКА́ТИ, ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ рідко. — Док.: згребти́, згорну́ти, згрома́дити, загребти́, зволокти́, зволочи́ти, загрома́дити.  Словник синонімів української мови
3. зволочити — ЗВОЛОЧИ́ТИ¹ див. зволі́кати. ЗВОЛОЧИ́ТИ², лочу́, ло́чиш, перех. Док. до волочи́ти 5.  Словник української мови в 11 томах
4. зволочити — Зволочи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Стянуть, стащить, собрать. Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити й запалити. Мет. 367. Ой я ж тії співаночки з жита зволочила. Гол. IV. 466. 2) — що́. Таскать по чему.  Словник української мови Грінченка