звукобачення

звукоба́чення

-я, с.

Метод інтроскопії, за якого зображення об'єкта, не видимого неозброєним оком, одержують за допомогою напрямленого ультразвуку.

Значення в інших словниках

1. звукобачення — звукоба́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. звукобачення — ЗВУКОБА́ЧЕННЯ, я, с., фіз. Отримання за допомогою звуку видимого зображення об'єкта, який перебуває в оптично непрозорому середовищі. Звукобачення базується на проникальній здатності звуку і особливо ультразвуку та їх візуалізації (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах