звірота

звіро́та

-и, ж., збірн.

1》 Дикі, зазвичай хижі, тварини; звірі.

2》 перен. Про дуже жорстоких, лютих людей.

Значення в інших словниках

1. звірота — звіро́та іменник жіночого роду звірі збірн.  Орфографічний словник української мови
2. звірота — ЗВІРО́ТА, и, ж., збірн. 1. Дикі, звичайно хижі, тварини; звірі. І людину і тайгову звіроту гнав в одному напрямку нещадний і хижий ворог — лісова пожежа (Донч., III, 1956, 57); — Птахів усяких добре знав дід Кіндрат.  Словник української мови в 11 томах
3. звірота — Звірота, -ти ж. соб. Звѣрье.  Словник української мови Грінченка