згуртований

згурто́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до згуртувати.

2》 у знач. прикм. Який згуртувався, утворивши гурт, зграю (про багатьох).

3》 у знач. прикм., перен. Який об'єднав свої сили, став монолітним, єдиним.

Значення в інших словниках

1. згуртований — згурто́ваний 1 дієприкметник від: згуртува́ти згурто́ваний 2 прикметник монолітний  Орфографічний словник української мови
2. згуртований — Згурто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. згуртований — ЗГУРТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до згуртува́ти. Вони [хмари] пливуть, згуртовані вітрами, до берегів любимої землі (Гонч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах