землевласник

землевла́сник

-а, ч.

Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності.

Значення в інших словниках

1. землевласник — землевла́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. землевласник — [землеиўласниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. землевласник — ЗЕМЛЕВЛА́СНИК (особа, яка володіє землею на правах приватної власності), АГРА́РІЙ книжн.; ФЕОДА́Л, МАГНА́Т (великий землевласник). Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем (О.  Словник синонімів української мови
4. землевласник — Землевла́сник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. землевласник — ЗЕМЛЕВЛА́СНИК, а, ч. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності. Іван Олександрович Лисевич був багатий землевласник; мав п’ять тисяч десятин землі й багато всякого добра (Сам.  Словник української мови в 11 томах