зліплювати

злі́плювати

-юю, -юєш, недок., зліпити, зліплю, зліпиш; мн. зліплять; док., перех.

1》 Створювати способом ліплення які-небудь зображення з м'якого, в'язкого і т. ін. матеріалу.

2》 розм. Виготовляти, споруджувати що-небудь за допомогою м'якої, в'язкої речовини.

|| зневажл. Робити що-небудь наспіх або як-небудь.

3》 З'єднувати одне з одним що-небудь липке, клейке або чимсь липким, клейким.

4》 перен. Сполучати разом, утворюючи одне логічно зв'язане ціле.

5》 Стуляти повіки, заплющуючи очі.

Значення в інших словниках

1. зліплювати — злі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зліплювати — КЛЕ́ЇТИ одне з одним, до чого (прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою клейкої речовини), ПРИКЛЕ́ЮВАТИ до чого, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИ до чого, ЛІПИ́ТИ на що, до чого, розм.; НАКЛЕ́ЮВАТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИ (на щось); СКЛЕ́ЮВАТИ, ЗЛІ́ПЛЮВАТИ (одне з одним).  Словник синонімів української мови
3. зліплювати — ЗЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЛІПИ́ТИ, зліплю́, злі́пиш; мн. злі́плять; док., перех. 1. Створювати способом ліплення які-небудь зображення з м’якого, в’язкого і т. ін. матеріалу. [Дженні:] А як часом для забавки зліпив би хто фігурку, то й се вже гріх?...  Словник української мови в 11 томах
4. зліплювати — Зліплювати, -люю, -єш сов. в. зліпити, -плю́, -пиш, гл. 1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. І. 52. 2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ. Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. І. 144.  Словник української мови Грінченка