Великий тлумачний словник сучасної мови

злість

злості, ж.

1》 Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.).

2》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. злість — (почуття недоброзичливості) злоба, лють, (особлива осоружність) розм. шал, жовч.  Словник синонімів Полюги
  2. злість — злість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. злість — Злоба, лють, лютість, лютощі, пересердя, п. серце, д. завзяток.  Словник синонімів Караванського
  4. злість — [з'л'іс'т'] злос'т'і, ор. з'л'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
  5. злість — злість: ◊ на злість навмисно (м, ср, ст): Бачила також панчохи, що друться, наче на злість, діраві підошви, суконку з витертими ліктями, фотоси, що заступають фільми (Ярославська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. злість — Жунтів злости, а решта шкіра і кости. Про злу і худу людину. Злість відчиняє рот, а замикає очі. У злости чоловік кричить та свариться і не бачить, що робить. Нема риби без ости, а чоловіка без злости. Значіння, як і сказано. Скипів зо злости.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. злість — зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І.  Фразеологічний словник української мови
  8. злість — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І.  Словник синонімів української мови
  9. злість — Злість, зло́сти, зло́сті, злі́стю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. злість — ЗЛІСТЬ, зло́сті, ж. 1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). Було й так, що пан.. бив [хлопця].. Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Мирний, І, 1949, 261); Тимко стояв, знявши картуза...  Словник української мови в 11 томах
  11. злість — Злість, зло́сти ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло.  Словник української мови Грінченка