змигати

змига́ти

-аю, -аєш і змигувати, -ую, -уєш, недок., рідко. змигнути, -ну, -неш, док., розм.

1》 неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати.

|| Швидко й мимовільно заплющуватися і розплющуватися (про очі).

Не змигнувши оком — не розгубившись, не збентежившись.

2》 неперех., перен. Швидко спалахувати й гаснути (про вогонь, світло і т. ін.).

3》 перех., рідко. Мигаючи, моргаючи, змахувати, струшувати що-небудь з очей (зазвичай сльози).

Значення в інших словниках

1. змигати — змига́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. змигати — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути.  Словник синонімів української мови
3. змигати — ЗМИГА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗМИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати.  Словник української мови в 11 томах