зрубувати

зру́бувати

-ую, -уєш, недок., зрубати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи.

|| Рубаючи, знищувати; вирубувати.

2》 Видаляти з поверхні що-небудь, ударяючи чимось гострим.

Значення в інших словниках

1. зрубувати — зру́бувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зрубувати — див. рубати  Словник синонімів Вусика
3. зрубувати — ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). — Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С.  Словник синонімів української мови
4. зрубувати — ЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи. Ледачіші дівчата тільки вершки зрубували, Оксана ж ні в чому не любила неправди й сапувала як слід, чисто (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
5. зрубувати — Зрубувати, -бую, -єш сов. в. зрубати, -баю, -єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372.  Словник української мови Грінченка