зільниця

зільни́ця

-і, ж., діал.

Жлукто.

Значення в інших словниках

1. зільниця — зільни́ця іменник жіночого роду жлукто діал.  Орфографічний словник української мови
2. зільниця — ЖЛУ́КТО (посудина, видовбана зі стовбура дерева, в якій золять білизну), ЗІЛЬНИ́ЦЯ діал. За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір'ю золили його в жлукті цілий ранок (Григір Тютюнник); Дівчата удвох стали прати в цебрі ще звечора намочену в зільниці спільну білизну (В. Бабляк).  Словник синонімів української мови
3. зільниця — ЗІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Жлукто. Дівчата удвох стали прати в цебрі ще звечора намочену в зільниці спільну білизну (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 321).  Словник української мови в 11 томах
4. зільниця — Зільни́ця, -ці ж. = жлукто. Камен. у.  Словник української мови Грінченка