кадити

кади́ти

каджу, кадиш, недок.

1》 Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами.

2》 перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити.

Значення в інших словниках

1. кадити — кади́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кадити — Здійснювати кадіння  Словник церковно-обрядової термінології
3. кадити — див. палити  Словник синонімів Вусика
4. кадити — кади́ти (пали́ти, кури́ти і т. ін.) фіміа́м кому, перед ким. Дуже вихваляти кого-небудь, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (І.  Фразеологічний словник української мови
5. кадити — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О.  Словник синонімів української мови
6. кадити — Кади́ти, каджу́, ка́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кадити — КАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, недок. 1. Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами. Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві. Рознеслись пахощі.. ягідок дешевого ялівцю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. кадити — Кади́ти, -джу́, -диш гл. Кадить, курить. Пі світила, ні кадила, як тебе смерть вхопила. Ном. № 4054.  Словник української мови Грінченка