каламуть

каламу́ть

-і, ж.

1》 Каламутна рідина.

|| Суміш із різних нерозчинених у цій рідині частинок.

2》 перев. з означ., перен. Туман, імла, тьмяність.

|| Затьмареність.

3》 перен., розм. Неспокій, тривога.

|| Про безладдя, лихоліття.

Значення в інших словниках

1. каламуть — каламу́ть 1 іменник жіночого роду рідина; суміш каламу́ть 2 іменник жіночого роду туман, імла; неспокій; безладдя  Орфографічний словник української мови
2. каламуть — Непрозорість; П. туман, імла, тьмяність, сутінки, мряка; Р. безладдя; каламуття.  Словник синонімів Караванського
3. каламуть — КАЛАМУ́ТЬ (каламутна рідина), МУТЬ розм., КАЛАМУ́ТТЯ розм. Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (П. Тичина); Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його..  Словник синонімів української мови
4. каламуть — КАЛАМУ́ТЬ, і, ж. 1. Каламутна рідина. То якась каламуть, не вода (Гал.-руські приповідки, II, 1908, 237); Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (Тич.  Словник української мови в 11 томах