каное

кано́е

невідм., с.

Невеликий спортивно-прогулянковий човен, у якому гребуть незакріпленим веслом, стоячи на одному коліні.

Значення в інших словниках

1. каное — кано́е іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. каное — кано́е (англ. canoe, від ісп. canoa, з карибської) 1. Човен у багатьох індійських племен Північної Америки. 2. Безкочетний гребний спортивний, туристський або господарсько-побутовий човен з одним лопатоподібним веслом.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. каное — Ескімоський човен (остов із китового вуса або кісток кита, обшитий шкурами тюленів), також човен індіанців району Вел. Озер (остов із ялиці, вкритий березовою корою).  Універсальний словник-енциклопедія
4. каное — КАНО́Е, невідм., с. Невеликий спортивно-прогулянковий човен, у якому гребуть незакріпленим веслом, стоячи на одному коліні. Республіканські змагання з веслування на байдарках і каное входили до програми Спартакіади Української РСР 1956 року (Спорт.., 1958, 63).  Словник української мови в 11 томах