кантіанство

кантіа́нство

-а, с.

Ідеалістичний філософський напрям, що виходить з учення німецького філософа І. Канта (1724-1804) та його послідовників.

Значення в інших словниках

1. кантіанство — кантіа́нство іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. кантіанство — кантіа́нство створена німецьким філософом І. Кантом дуалістична (див. дуалізм) концепція, в якій ідеалізм поєднувався з визнанням незалежного від свідомості існування непізнаваних «речей у собі» (дійсного світу). Непослідовність К. використала реакційна буржуазна філософська думка кінця 19 – 20 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. кантіанство — 1. філософська система І. Канта; 2. погляди й напрями, пов'язані з нею, які розвивають концепцію трансцендентального ідеалізму і гносеологічного критицизму; мало дуже вел. вплив на розвиток європ. філософії XIX ст.; у 2-ій полов. XIX ст. — неокантіанство.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кантіанство — КАНТІА́НСТВО, а, с. Ідеалістичний філософський напрям, що виходить з учення німецького філософа XVIII ст. Канта та його послідовників.  Словник української мови в 11 томах