кидальник

кида́льник

-а, ч.

1》 Робітник, що подає снопи тощо під час укладання їх у скирту.

2》 спорт. Те саме, що метальник.

Значення в інших словниках

1. кидальник — ки́дальник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кидальник — КИ́ДАЛЬНИК, а, ч., заст. Робітник, що подає снопи, сіно і т. ін. під час скиртування. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику .. і мій кидальнику! (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. кидальник — КИ́ДАЛЬНИК (робітник, що подає снопи), КИДІ́Й, БАРАБА́НЩИК (робітник, що подає снопи в барабан молотарки). Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику.. і мій кидальнику! (Словник Б. Грінченка); — Дівчата! Дивіться, якого вам кидія привів!...  Словник синонімів української мови
4. кидальник — КИ́ДАЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що подає снопи тощо під час укладання їх у скирту. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику.. і мій кидальнику! (Сл. Гр.) 2. спорт. Те саме, що мета́льник. Серед кидальників молота перше місце зайняв Ю. Нікулін (СРСР) (Рад. Укр., 9.VІІ 1958, 4).  Словник української мови в 11 томах
5. кидальник — Кидальник, -ка м. Рабочій, подающій снопы или сѣно при укладкѣ его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику! Мил. 215.  Словник української мови Грінченка