княжіння

княжі́ння

-я, с., іст.

Дія за знач. княжити.

Значення в інших словниках

1. княжіння — КНЯЖІ́ННЯ, я, с., іст. 1. Те саме, що кня́ження. 1471 р. прибув з Києва до Новгорода на княжіння князь Михайло Олелькович (І. Огієнко); – Ні, княжіння вашого я не хочу, – відповів Федір (В. Малик); Князь не належить сам собі, а передусім княжінню (І.  Словник української мови у 20 томах