колофон

колофо́н

-у, ч.

У рукописних та стародрукованих книгах – текст на останній сторінці, що містить назву книги, відомості про її автора, місце і час друкування та ін.

Значення в інших словниках

1. колофон — КОЛОФО́Н, у, ч. Текст на останній сторінці стародруку, що містить назву книги, відомості про її автора, місце і час переписування або друкування і т. ін. У 1457 р. у Майнці вийшов Псалтир – перше з відомих друкарських видань, що має колофон (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах