колючка
колю́чка
-и, ж.
1》 розм. Будь-яке невелике колюче вістря.
|| Те саме, що скабка.
|| Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин.
|| Який-небудь орган рослини чи якась частина його стебла, листа і т. ін., що являє собою загострене утворення.
2》 перен. Колючий погляд.
3》 Дрібна костиста хижа риба, у якої на животі й на спині замість черевного і спинного плавців розміщені гострі кісткові пластинки.
4》 розм. Те саме, що колька 1).
Великий тлумачний словник сучасної української мови