Значення в інших словниках
-
колядник —
коля́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
колядник —
КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Панас Мирний); Увечері приходили колядники: Наталка, в гарному дівочому убранні, якого ще не бачив Григорій у неї, закосичена, ще й, ба, на шиї намисто й дукачі...
Словник української мови у 20 томах
-
колядник —
Коля́дник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
колядник —
КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Мирний, III, 1954, 34); Як господар і князь він мусив сидіти в теремі, ждати колядників, щоб вийти на ганок, коли вони почнуть співати (Скл.
Словник української мови в 11 томах
-
колядник —
Коля́дник, -ка м. Поющій колядки. Під вікном колядник човпеться. Чуб. ум. коля́дниченько, коля́дничок.
Словник української мови Грінченка