командос

кома́ндос

невідм., мн.

Особливі підрозділи в збройних силах ряду держав, призначені для ведення розвідувально-диверсійних і репресивних дій; військовослужбовці таких підрозділів.

Значення в інших словниках

1. командос — кома́ндос множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови
2. командос — КОМА́НДОС, невідм., мн. 1. Формування особливого призначення у збройних силах деяких країн для диверсійно-розвідувальних дій у тилу противника.  Словник української мови у 20 томах
3. командос — Від часів II Світової війни спеціально навчені солдати диверсійно-розвідувальних підрозділів.  Універсальний словник-енциклопедія