Великий тлумачний словник сучасної мови

кореспондувати

кореспондува́ти

-ую, -уєш, недок., з ким,

1》 заст. Листуватися з ким-небудь.

2》 Відповідати чомусь, співвідноситися з чимось.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кореспондувати — кореспондува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. кореспондувати — Кореспондува́ти. Листуватися. Цікава ще записка з того року: “Ухвалено, щоб товариство маніфестувало ся яко руске і кореспондувало виключно в рускім язиці. Внесенє перейшло більшостию голосів” (9. ХІІ.  Українська літературна мова на Буковині
  3. кореспондувати — Листуватися, вилистовуватися, вилистуватися, злистовуватися, злистуватися, налистовуватися, налистуватися, полистуватися, див. переписуватися  Словник чужослів Павло Штепа
  4. кореспондувати — КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. з ким і без дод., заст. Листуватися. – Ви, пані, кореспондуєте з ним. – Помиляєтеся, пане. Я одержала від нього пару листів, се правда, але на жадний не дала йому відповіді (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. кореспондувати — Кореспондува́ти, -ду́ю, -ду́єш з ким  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кореспондувати — КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, заст. Листуватися з ким-небудь. Ті і подібні їм великі представники російської науки та російської культурної праці кореспондують із нами (Фр., XVI, 1955, 354); Знов кореспондую з земляками в справі відшукування посади (Сам., II, 1958, 466).  Словник української мови в 11 томах