Великий тлумачний словник сучасної мови

котець

коте́ць

-тця, ч.

Стаціонарне знаряддя лову, що складається з напрямного крила та відкритих згори пасток різної форми, виготовлених із жорсткого матеріалу (деревини, очерету тощо).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. котець — Коте́ць, -тця́ м. 1) Камышевая загородь въ видѣ почти сомкнутаго круга, стоящая въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у. 2) Родъ пасхальной игры, состоящей въ катаніи яицъ. КС. 1891. V. 207. см. котючка.  Словник української мови Грінченка