критикувати

критикува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби; піддавати критиці.

Значення в інших словниках

1. критикувати — критикува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. критикувати — Коментувати, судити, оцінювати, аналізувати; (кого) докоряти <�дорікати> кому, с. брати в роботу, розносити, засуджувати, с. картати, жм. розпушувати; (в газеті) протягати; (на зборах) проробляти.  Словник синонімів Караванського
3. критикувати — див. перечити  Словник синонімів Вусика
4. критикувати — [криетиекуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
5. критикувати — КРИТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. Розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби; піддавати критиці (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
6. критикувати — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. критикувати — Критикува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. критикувати — КРИТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби; піддавати критиці. Моя мета була презентувати письменників, а не критикувати їх (Л. Укр., V, 1956, 295); Хлопці..  Словник української мови в 11 томах
9. критикувати — Критикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Критиковать. Надрукованого і критикованого нічого не читав. Шевч. Передм. до Гайдам.  Словник української мови Грінченка