кужелити

куже́лити

-ить, недок., розм., перев. безос.

Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.).

Значення в інших словниках

1. кужелити — куже́лити дієслово недоконаного виду розм., переважно безос.  Орфографічний словник української мови
2. кужелити — див. валувати  Словник синонімів Вусика
3. кужелити — КУЖЕ́ЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Хлопець уже вирнув з перших хвиль і оглянувся. Ледве помітив, як вітер кужелив біляві кіски Ніночки над люком (Іван Ле); Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (А. Хорунжий).  Словник української мови у 20 томах
4. кужелити — КУЖЕ́ЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Вітер дедалі дужче кужелив, зриваючи невлежаний сніг (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94); Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (Хор., Незакінч. політ, 1960, 77).  Словник української мови в 11 томах
5. кужелити — Куже́лити, -лю, -лиш и кужелитися, -люся, -лишся гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й Боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Лубен. у. Чад і дим з нори кужелиться. Полт. г.  Словник української мови Грінченка