кулик

I к`улик-а, ч.

Зменш. до куль.

II кул`ик-а, ч.

Невеликий болотяний птах з довгими ногами та довгим дзьобом.

Лісовий кулик — те саме, що вальдшнеп.

Значення в інших словниках

1. Кулик — Кули́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. кулик — див. жмут  Словник синонімів Вусика
3. кулик — [кулик] -лиека, м. (на) -лиеку/-лиеков'і, мн. -лиеки, -лиек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. кулик — КУЛИ́К, а́, ч. Невеликий птах родини сивкоподібних з довгими ногами та довгим дзьобом, що живе на морських узбережжях та в заболочених місцевостях.  Словник української мови у 20 томах
5. кулик — Кулик кулика бачить здалека. Свій свого пізнає дуже швидко.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. кулик — КУ́ЛИК, а, ч. 1. Зменш. до куль. На покрівлі дома чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Н.-Лев., III, 1956, 92); — Полола і копати помагала [Галина Петрівна]. А недавно кулики на полі розставляла (Автом., Коли розлуч.  Словник української мови в 11 томах
7. кулик — I. Кулик, -ка м. ум. отъ куль. --------------- II. Кулик, -ка м. 1) Куликъ. І кулик чайку взяв за чубайку. Лукаш. 25. Сидить кулик на болоті. Чуб. І. 260. кулика вбити. Споткнуться?...  Словник української мови Грінченка