кумики

куми́ки

-ів, мн. (одн. кумик, -а, ч.; кумичка, -и, ж.).

Одна з тюркських народностей, що є частиною населення Дагестану.

Значення в інших словниках

1. кумики — КУМИ́КИ, ів, мн. (одн. куми́к, а, ч.; куми́чка, и, ж.). Тюркська народність, що населяє Кумицьку рівнину на півночі Дагестану і південного Тереку та терени над Каспійським морем. Дагестанські племена (аварці, кумики, лаки, лезгини, тати, даргинці та ін.  Словник української мови у 20 томах
2. кумики — КУМИ́КИ, ів, мн. (одн. куми́к, а, ч.; куми́чка, и, ж.). Одна з тюркських народностей, що є частиною населення Дагестанської АРСР.  Словник української мови в 11 томах