Значення в інших словниках
-
кумпол —
ку́мпол іменник чоловічого роду вульг.
Орфографічний словник української мови
-
кумпол —
див. вершина
Словник синонімів Вусика
-
кумпол —
КУ́МПОЛ, а, ч. 1. вульг., зневажл. Те саме, що голова́ 1. – Так його! – під'юдив Фіалек. – По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п'ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Ю. Смолич); – А розбіжаться! Він няньчитись не любить.
Словник української мови у 20 томах
-
кумпол —
(-а) ч. 1. крим., жрм. Голова.
Словник жарґонної лексики української мови
-
кумпол —
ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові..
Словник синонімів української мови
-
кумпол —
КУ́МПОЛ, а, ч., вульг. Те саме, що голова́ 1. — Так його! — під’юдив Фіалек.— По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п’ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Смолич, Мир.., 1958, 66); — А розбіжаться! Він няньчитись не любить.
Словник української мови в 11 томах