кунацтво

куна́цтво

-а, с.

Звичай, який зв'язує кунаків зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання.

Значення в інших словниках

1. кунацтво — куна́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кунацтво — КУНА́ЦТВО, а, с. Звичай, який зв'язує кунаків зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності. Укладання угод про кругову поруку, про взаємні шлюби між певними племенами, кунацтво...  Словник української мови у 20 томах
3. кунацтво — КУНА́ЦТВО, а, с. Звичай, який зв’язує кунаків зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання.  Словник української мови в 11 томах