лопотун лопоту́н -а, ч., розм. Той, хто багато лопотить (у 6 знач.). Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках лопотун — лопоту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови лопотун — див. балакучий Словник синонімів Вусика лопотун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови лопотун — ЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лопотить (у 6 знач.). Словник української мови в 11 томах лопотун — Лопотун, -на́ м. Болтунъ. Лопотун лепече, а дурень слуха. Ном. № 6405. Словник української мови Грінченка